Як Мандрияки світом непотрібних речей подорожували

Цього разу Мандрияки хочуть розповісти вам про один цікавий та не всім відомий музей, що знаходиться на Лівому березі. Мова про музей вторсироини, або ж непотрібних речей, який розмістився на території заводу з переробки відходів «Київміськвторресурси».

Приємно, що музей може приймати гостей і у суботу, вхідний квиток для дорослого коштує 30 грн., а дитячий 20. Нашим провідником у світ непотрібних речей був Сергій Волков. Майже двохгодинна екскурсія пролетіла як мить, дякуємо Сергію за увагу та гостинність.

Трохи історичних фактів.
Фактично, це один з найстаріших київських музеїв. Виник він і знаходиться на території заводу «Київміськвторресурси». Колекція почала формуватися ще з 1943 року, саме тоді було засновано завод, тобто за багато років до того, як відкрився музей. Перші речі фактично знаходили на смітнику, але оскільки вони були цінними, то їх залишали. Пізніше вже мешканці міста почали приносити непотрібні речі самі, дізнавшись про створення такої колекції.
Відкрили музей у 2007 році, але офіційного статусe він не має і досі, наразі музеєм опікується громадська екологічна організація «Друге життя».
Раніше експонати знаходилися на території заводу на відкритому майданчику та у дерев’яному будиночку. Наразі музей має власний вхід, всі цінні речі розміщені під критим навісом, на вулиці ж знаходяться лише найбільші речі.
Дощ посилюється, а тому ми з радістю пірнаємо під дах, тут затишно і головне не капає. І очі одразу розбігаються, хоча на перший погляд експозиція здається невеликою, але варто тільки придивитися і ти вже в захваті розглядаєш кожен предмет.
Музей можна назвати інтерактивним, адже всі речі можна брати в руки та розглядати)))

Далі покажемо трохи фотографій, бо всі експонати описати просто неможливо та і не варто, їх потрібно бачити власними очима.
Ткацький верстат

Купа годинників

А це такі календарі

Різноманітні скульптурки.

А це чортик Каслинського заводу

Патефони

Самовари

Хто не в темі – це керогаз

Радянські фотоапарати.

Прекрасний сервіз для якогось «котика»)))

Купа прасок

Прялки

Швейні машинки

Така собі скарбничка, кладеш монетку на руку, натискаєш кнопочку збоку і чоловічок відправляє монетку до рота))))) Цікава забавка))))

Німецький фен років Другої світової

А яка тут чудова металева плойка, справжній засіб для садомазо))))
Літак

Монетки

Ковзани

Арифмометри Фелікси)))

Батя)

Колекція музичних інструментів

Штик-ножі

Перший номер газети «Правда» 1912 року

Є тут і перший в російській імперії пилосос
Чималий стенд присвячений радянській епосі. Не так давно у музею навіть були проблеми із-за цього, СБУ приписувало їм пропаганду комуністичних цінностей. Декілька десятків Ленінів)))) А що окуляри Іллічу пасують))))

Різноманітні медалі, значки, нагороди та відзнаки.

Табличка з кабінету колишнього мера Сан Санича

Німецька каністра, нічого не нагадує?

Шафи

Слайди, були колись часи…

Кошики

Ваги

Вулик та медогонка)))

Подарунковий набір казок, цікава річ і гарно збереглася.

Трохи інформації про переробку відходів. Виявляється не всякий пластик підлягає переробці, от скажімо пляшки з під молока не переробляються, так, що не зловживайте кефірами та молоком)

Фото на згадку)

Дощ майже перестав, а тому ми змогли оглянути експонати на вулиці – віз та різноманітні ваги.

Ще одне спільне фото, але тут наші ряди вже дещо поріділи. Хоч і не змокли, але таки замерзли))))
Шлях назад долали зі спринтерською швидкістю)

Музей дійсно вартий уваги, дуже радимо відвідати, якщо ви все ж таки пропустили нашу екскурсію.