Як Мандрияки парком природи Беремицьке подорожували

14 квітня Мандрияки здійснили першу поїздку за межі Києва.
І першим пунктом нашого призначення став парк природи Беремицьке, що знаходиться в Козелецькому районі Чернігівської області. Парк ще досить молодий, але постійно розвивається та поповнюється новими мешканцями.

Ранній виїзд, півтори години по трошки вбитій дорозі і ми на місці. Раді, що раптове похолодання таки не всіх Мандрияк розлякало.
В Острі зробили зупинку біля Юр’євої божниці, що являється однією з семи пам’яток княжої доби Лівобережжя. Хоча звісно, те, що ми зараз бачимо, це лише аспида Михайлівської церкви, збудованої Володимиром Мономахом і розписана фресками за Юрія Довгорукого.

Місце цікаве, найкращі фотографії краще робити з дороги, щоб було видно вал, на якому колись і знаходилося городище.

І ось ми в Беремицькому, останній шматок дороги перед парком жахливий, з цим явно, щось треба робити.
Нас вже чекає екскурсовод. Але до парку Беремицьке можна приїздити і самому, вхідний квиток на еко-стежки можна придбати в касі, а за окрему плату відвідати музей диких котів та конюшню.
А ми вирушає на стежки шукати тварин. Насправді звірі в природі дуже обережні і до того ж непередбачувані.

Нам, наприклад, з пошуками не дуже пощастило, ми досить близько бачили два стада польських коників з малечею і десь вдалині косуль. А от сім’я, що йшла після нас бачила родину муфлонів. Можливо, ще й похолодання якось вплинуло, бо навіть диким кабанчикам було не до купання))))
В парку прокладено 3 еко-стежки і всі вони відкриті для відвідування, ми рушили по найдовшій і найбільш віддаленій.

Милуємося польськими кониками, що за своєю будовою найбільш наближені до диких коней — тарпанів.

Кам’яна баба

Ще одна приємна родзинка парку — підвісні місточки, ходити ними одне задоволення)))

Ще одне стадо тарпанів.

Селфі

Знайшли проліску і не змогли встояти, щоб не сфотографувати.

Капище

Тепер у Мандрияк є свій власний прапор))) Робимо спільну фотографію

Оскільки ані косулі, ані муфлони, ані кабанчики до нас виходити не схотіли, ми помалу рушаємо до виходу.

На останок, незважаючи на холодний вітер, піднялися на 22 метрову оглядову вежу.

Далі на нас чекала друга частина програми — ми рушили до музею диких котів.
Дорогою познайомилися з цими красенями породи сіра українська

Оскільки міні-зоопарк був закритий на карантин, то його маленьких мешканців розселили по території.
Кози

Лелеки, які вальяжно прогулювалися доріжками і не звертали на нас жодної уваги)))

Музей диких котів складається з двох частин, перша, інформативна, тут є екрани з відео, щоправда воно англійською. Цікаво полинути у світ віртуальної реальності, подивившись на парк з висоти польоту, досить таки цікаво.

Друга частина, це вже реальні дикі коти у вольєрах. Тут є лісовий кіт, дикі котики та рисі.

На жаль, не всі з них забажали нам показатися. Лісовий кіт сховався, рисі ось так відпочивали, зовсім ніяк не реагуючи на людей. А от ці милі кицьки гралися і позували))))

Трохи стомившись, ми рушили на обід, до речі, готують у парку дуже добре, великі порції і дуже смачно.
Прямо біля їдальні знайшли отаке вусате чудо)))

А далі у нас була аудієнція з улюбленцем парку — лосем Асланом. Він дуже кумедний, до того ж любить позувати та фотографуватися)))

Птахи

Далі на нас чекала екскурсія на конюшню, яка залишила по собі тільки приємні враження.

Всі коні дозволяли себе погладити, позували і навіть намагалися понишпорити по кишеням))))
Норікійський кінь Моріц

А це дюльменські поні Том і Джері

А це красунчика фалабелли — мініатюрні коники, які за своєю будовою схожі на справжніх скакунів.
Цей красень позував, а інший нас відкрито проігнорував, відвернувся задом і демонстративно жував сіно, от характер.

І на останок ми познайомилися з міні-коровами породи декстер.

Міні-пігі з дня на день чекали потомство, тому до них нас не пустили)))
Далі у нас ще був час для відпочинку та відвідування крамниці з сувенірами. А двоє дівчат з нашої групи навіть встигли освоїти навички верхової їзди.
А ми поки фотографували тарпанів, що підійшли майже до самого входу

На цьому все, дуже дякуємо співробітникам парку природи Беремицьке за цей чудовий день.

А хто ще не був у Беремиькому, дуже радимо. Сюди можна приїхати власною автівкою і здійснити таку ж саму подорож у світ природи.