На вулиці вже пахне весною, але на календарі ще зима, тому Мандрияки продовжують свій цикл походів київськими музеями. Цього разу наш вибір пав на ще зовсім молодий і не дуже відомий музей — Software and Computer Museum.
Музей відкрився у 2017 році, у серпні запрацювало харківське відділення, а у грудні київське. Його засновниками є троє чоловіків, які власними руками збирали протягом трьох років колекцію обчислювальних пристроїв. А на таку ідею їх надихнув каліфорнійський музей історії комп’ютерів.
Приємною несподіванкою для нас стало те, що музей працює по суботам і до того ж проводить безкоштовні екскурсії. Щоб потрапити на одну з таких потрібно просто перейти на їх сайт та обравши потрібний час та дату, записатися.
І от суботнього ранку шестеро Мандрияк переступили поріг музею. Експозиція одразу здалася невеликою, але насправді експонатів тут понад 100 і всі вони цікаві та варті уваги.
Оця дівчина тут не просто так — це перша жінка програміст, її ім’я Ада Лавлейс і вона донька відомого поета Байрона. Але по стопам батька, який їх покинув не пішла і створила перший зразок комп’ютерної програми.
Далі ми бачимо перші обчислювальні пристрої — логарифмічну лінійку, дехто з нас нею ще й користувався, арифмометр та рахівницю.
І так разом з екскурсоводом рухаємося далі стендом за роками — комп’ютери, ноутбуки, ігрові приставки, калькулятори, різноманітні носії інформації, електронні записники та навіть пейджери))))
Гордість музею – Apple II, перший на той час серійний персональний комп’ютер, створений у 1977 році.Комп’ютер Vixen корпорації Osborne, після випуску якого відома корпорація збанкрутувала.
Перша приставка з ефектом віртуальної реальності була розроблена ще у 1995 році, щоправда грати на ній довго не можна було, бо страшенно втомлювалися очі.
Ноутбук Sharp PC-4501, випущений у 1988 році
Такий самий комп’ютер тільки рожевий, можна було побачити у фільмі «Блондинка в законі».
А на сам кінець нас всіх чекав сюрприз — знайомство з роботом Jibo, який виявився дуже кумедним і до того ж з характером. Він химерно танцював, відповідав на прості питання, удавав з себе кота та фотографував нас. Ми всі так до нього прикипіли, що навіть не хотіли йти з музею.
На останок дякуємо нашому екскурсоводу, який приділив нам значно більше часу ніж година і робимо фотографії.То ж якщо ви ще не були у музеї комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, обов’язково сходіть, не пожалкуєте.
А зовсім скоро Мандрики завітають до музею телебачення, що знаходиться в Олівці. Про враження звісно ж таки напишемо))))